Спільний акт узгодження № 1: Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства 25 листопадаа 2016

Спільний акт узгодження № 1
Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства,
при залученні до медіа-виробництва

м. Київ                                                                                                                                                                  4 листопада 2016 р.

Ми, повноважні представники медіа-індустрії, що нижче підписалися,
виходячи із положень основоположних документів у сфері забезпечення прав дитини
в Україні:
Конституції України,
Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в лютому 1991 року
(набула чинності у вересні 1991 року), та розробленого й ухваленого на її основі Закону
України «Про охорону дитинства»,
Директиви 2010/13/ЄС від 10.03.2010 про аудіовізуальні медіа-послуги (статті 12 і 27),
Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (статті 6, 28, 62),
інших нормативно-правових документів, що гарантують дотримання прав дитини, консультацій з експертами, психологами і громадськістю, дійшли висновку про таке:

1. Висвітлення теми сексуального насильства над дітьми як актуальної для суспільства можливе і необхідне з метою активізації усіх суспільних сил для запобігання випадкам знущання над дітьми і для забезпечення гарантій дотримання прав дитини та невідворотності покарання за порушення прав дитини.

2. Залучення окремої дитини, яка зазнала сексуального насильства, до медіа-виробництва
можливе лише в разі захисту інтересів цієї дитини:

      2.1. у ситуації, коли захист дитини потребує громадського втручання для надання
дитині і родині інформаційної, організаційної та іншої допомоги;

      2.2. за умови відсутності ризику вторинної психологічної травматизації дитини (на
основі письмового висновку психолога або лікаря-психолога, який робить оцінку
психологічного стану дитини) при залученні її до медіа-виробництва та своєчасного
надання фахової психологічної допомоги і постійного психологічного супроводу під
час зйомки і протягом доцільного періоду після завершення робіт відповідно до
висновку психолога;

     2.3. після отримання добровільної поінформованої згоди на певну участь дитини в
медіа-виробництві від дитини, батьків або осіб, які їх заміняють, за винятком випадків,
коли метою медіа-виробництва є викриття порушень прав дитини законними
представниками; згода батьків або осіб, які їх заміняють, не звільняє медіа-виробників
від необхідності дотримання прав дитини, передбачених законодавством, і
необхідності провадження своєї професійної діяльності у спосіб, який не може шкодити
здоров’ю, розвитку та психологічному благополуччю дитини.

    2.4. за умови використання таких способів показу дитини загалом і окремого випадку
зокрема, які унеможливлюють ідентифікацію дитини широкою громадськістю, для
збереження приватної інформації і недопущення ризику стигматизації та негативного
впливу соціального оточення на подальший розвиток дитини, що зазнала сексуального
насильства: не називати прізвище дитини; не показувати обличчя – фото і відео, а також
ідентифікаційні частини обличчя (такі, як очі і вуха); не оприлюднювати назву
населеного пункту (крім міст-мільйонників), узагальнюючи до більших територіальних
масштабів.

    2.5. у разі необхідності повідомити про зниклу дитину, зокрема в новинних сюжетах,
та потреби її ідентифікації з метою розшуку інформація про сексуальний контекст
злочину не допускається.

3. Медіа-індустрія зацікавлена в подальшому дослідженні питання захисту дітей, які зазнали сексуального насильства, з урахуванням особливостей сучасних суспільних умов в Україні і створенні відповідних детальних методичних рекомендацій з метою їх використання редакційними радами і працівниками телерадіокомпаній у разі залучення дітей до медіа-виробництва.

4. Робоча група зі створення правил захисту дітей у медіа продовжуватиме розгляд випадків залучення дітей до медіа-виробництва з метою обговорення й узгодження подальших спільних рішень.


1221